Dzieło czołowej polskiej reżyserki Mai Kleczewskiej na podstawie dramatu Adama Mickiewicza „Dziady” z aktorami Frankowskiego Teatru Dramatycznego ma dyskurs antyrosyjski i jasny, nieodwołalny przekaz dla tych, którzy wciąż szukają „charoszych russkich”.
Reżyserka odtwarza scenę zeszłorocznego Festiwalu Filmowego w Cannes, kiedy zakrwawiona Ukrainka wywołała moralny dyskomfort wśród obecnych celebrytów, a niektórzy z nich tylko powiedzieli ze zdziwieniem „To nie jest nasza wojna. Jestem pacyfistą”.
Maja Kleczewska jest przekonana, że Ukraińcy bronią całej Europy. Odpowiada im swoją pracą: „To jest wasza wojna. I wygramy ją wszyscy razem! Bo Ukraińcy bronią każdego z nas”.
„Moim zdaniem te polsko-ukraińskie »Dziady« są uniwersalne, bo dotyczą fundamentalnego doświadczenia człowieka, którego wolność jest naruszana. I to jest doświadczenie nie tylko Polski czy Ukrainy, czy Mickiewicza, to może być doświadczenie każdego”. – Maja Kleczewska
W tej odważnej interpretacji polskiej klasyki ukraińscy wojskowi z Azowstalu, którzy zostali schwytani przez Rosjan, przemawiają do sumienia widzów.
Pomysł wystawienia „Dziadów” w Ukrainie, właśnie teraz, w czasie wojny z Rosją, nie jest przypadkowy.
Reżyserka uważa, że w polskiej literaturze nie ma drugiego tak antyrosyjskiego dzieła dramatycznego i w tym sensie może ono stanowić wspólną podstawę porozumienia między oboma krajami. W dramacie „Dziady” pojawia się język rosyjski i aria Leńskiego z poematu Puszkina „Eugeniusz Oniegin”, a ta technika ma jasne zadanie – zaznaczyć naszych wspólnych wrogów.
–
Через два роки після знаменитих «Дзяди» Краківського театру ім. Юліуша Словацького, представлених також на «Божественній комедії», Майя Клечевська презентує нову постановку шедевру Адама Міцкевича, цього разу, щоправда, вже в Івано-Франківську, в Україні. Це воєнні «Дзяди», тому робота над проєктом часто переривалася сигналами повітряної тривоги, тож артисти перебували в постійній готовності за потреби шукати укриття.
Екстремальні обставини під час репетицій у поєднанні з усвідомленням хаосу, спричиненого російським вторгненням, наповнили виставу палкою інтенсивністю та безкомпромісною силою. Ця постановка значно інтимніша, ніж краківська версія, і все ж вона переповнена викривальною силою.
Вистава «Дзяди» з Івано-Франківська закликає Європу припинити очікувати вдячності від українців і натомість ставить питання про те, що ще ми винні Україні. Вона також їдко критикує так звані культурні санкції проти Росії, стверджуючи, що вони здебільшого є фікцією, вигаданою самовдоволеними красивими умами із Західної Європи, які намагаються використати такі обставини, щоб знайти підтвердження власної доброчесності.
Роль Конрада виконує видатний український актор Роман Луцький, відомий своєю роллю в «Гамлеті» Майї Клечевської, поставленому на сцені Познанського театру.
Вистава має обмеження 16+.
Режисерка попереджає: у драмі «Дзяди» звучить російська мова та арія Лєнского з поеми «Євгєній Онєгін» Пушкіна і цей прийом має чітке завдання – маркувати наших спільних ворогів.
Постановка «Дзядів» на сцені Франківського драмтеатру – історична подія, бо це перша в історії українського професійного театру постановка найважливішого твору польської літератури «Дзяди» Адама Міцкевича. Так сталося, що поема, видана ще 1822 року, українською мовою перекладена лише влітку 2022 року Віктором Гуменюком і видана окремою книжкою. Твір говорить про спільну історію двох наших народів та спільну боротьбу із російською ворогом.
Пізнаючи культуру один одного, ми заліковуватимемо наші спільні історичні рани. А культура – це найлегший і найдієвіший шлях нашого повернення до спільного європейського дому. І ще – це блискучий європейський театр. Разом ми переможемо!
